Авторитетное американское издание The New Yorker в первом выпуске журнала в этом году (от 4 января) опубликовало стих коста-риканско-американского поэта и прозаика Джейкоба Чореза-Аргуэлло, который несколькими годами ранее получил премию Фулбрайта для литературных исследований в Украине.

Об этом сообщает РБК-Украина.

IN UKRAINE

I do not ride as well as Dmitry. Still, I always 
manage to saddle the skittish pinto.

He doesn't know that I bribe her 
with peppermints and lemon cakes.

We hunt by letting our tight pack of hounds 
unravel into the grasses.

They frame the night with their howls. 
I close my eyes to listen; Dmitry chews

on his prayers as he rides. 
We are after nothing, really.

We've learned to come trundling 
in our cracked-horn saddles

to be out of the range of men, 
of the things men do.

Each ride is longer and longer 
and we spoil in the safety of solitude.

At first, we'd lose the lead dog to the smell 
of home if we rode too long.

Now he comes back. 
He gets a little piece of cake, too.

Это стихотворение уже перевел на украинский язык молодой украинский писатель Максим Нестелеев.

В УКРАЇНІ

Кепський я вершник, не рівня Дмитру. 
А втім, завжди сідлаю норовливу й строкату.

Він не знає, що я її підкупив 
льодяниками й лимонними тістечками.

Полюємо, давши збитому смику хортів 
у траві-мураві заплутати.

Сповняють ніч вони своїм виттям. 
Заплющив очі й слухаю; Дмитро жує

своїх молитов тих, допоки верхи їде. 
Ми тут достоту ні за ким.

Перевальцем навчились йти 
в надтріснуто роговитих сідлах.

щоб бути поза люду, поза того, 
що люди роблять.

Щоразу - все далі й далі, 
і псує нас безпека у цій самоті.

Спершу - гончака-первака забере у нас запах дому, 
як зовсім заїдемо ми в далину.

Аж бо й він повернувся. 
Має й собі тістечка шмат.

Другие новости культуры: